Обкладинка останньої книги

Дизайн обкладинки: Валерій Гриценко, фото на першій сторінці обкладинки: Сергій Марченко

Хатинка-дача. Влітку 2009-го...

...Микола з дружиною Надією якось запросили мене в гості "на дачу".
Бачити було, як тішаться вони своєму маленькому раю за містом.

Про кожну квіточку, кущик і деревце Коля говорив захоплено, із особливою любов'ю...

Любов'ю людини, що виросла на землі і цінувала її, все те, що на ній за Довженком "проізростало"...

Любов'ю людини, що стомилася від життєвого гамору і прагнула усамітнення з природою.

Більше знімків із тієї гостини можете побачити у розділі "Галерея" і нижче...

Анатолій СЄРИКОВ

Микола НЕДОПИТАНСЬКИЙ ...помер на лекції

28 жовтня 2010 р. дев'ять днів, як пішов з життя Микола Недопитанський, 52 роки. Його серце зупинилося на лекції в Київському національному університеті культури і мистецтв.
— Вивчали анкету Пруста. І тема — "Як би я хотів померти?" — розповідає донька 27-річна Юлія. — Студент сказав, що в 90 років під час отримання престижної премії. Раптом батькові стало зле. Вийшов у коридор, подзвонив мамі. Студенти побігли за ліками, а він поклав слухавку і впав.
Рідні кажуть, що Микола Іванович на серце ніколи не скаржився. Цього року встиг закінчити всі розпочаті справи: добудував дачу, видав книжку, друзям розіслав останнє фото. Воно йому подобалося.
— На тижні якось мамі сказав, що йому наснився його покійний батько, — пригадує донька. — На похороні було багато студентів, відомих журналістів. А я в нього була вічною студенткою. Бо мені першій завжди викладав і вчив до останнього.
Микола Недопитанський: кандидат філолологічних наук, доцент. Працював на телеканалах "1+1" та "Інтер". Мав п'ятий ранг держслужбовця, обіймав посади експерта інформаційно-аналітичного відділу Служби прем'єр-міністра України, начальника прес-центру Міністерства України у справах національностей та міграції. Був автором чотирьох практичних посібників і понад 40 наукових публікацій з питань діяльності вітчизняних ЗМІ.
http://gazeta.ua/index.php?id=359097

P.S. від Анатолія СЄРИКОВА
Коля любив переповідати, як у нього, першокласника, вчителька запитала прізвище, а він зашарівся і дуже тихо промовив його.
— Не допитаюся?.. — розгубилася на мить й учителька, на свій кшталт розчувши відповідь. — Допитаюся! Я і не таких навчала!..

Ми, два селюки, вчилися на одному курсі, і щиро приятелювали. Коли помер Миколин тато, він не побивався, але став якимось не по роках зосередженим. Переживав, що не може допомагати матері-вдові й молодшому братикові.