— Вивчали анкету Пруста. І тема — "Як би я хотів померти?" — розповідає донька 27-річна Юлія. — Студент сказав, що в 90 років під час отримання престижної премії. Раптом батькові стало зле. Вийшов у коридор, подзвонив мамі. Студенти побігли за ліками, а він поклав слухавку і впав.
Рідні кажуть, що Микола Іванович на серце ніколи не скаржився. Цього року встиг закінчити всі розпочаті справи: добудував дачу, видав книжку, друзям розіслав останнє фото. Воно йому подобалося.
— На тижні якось мамі сказав, що йому наснився його покійний батько, — пригадує донька. — На похороні було багато студентів, відомих журналістів. А я в нього була вічною студенткою. Бо мені першій завжди викладав і вчив до останнього.
Микола Недопитанський: кандидат філолологічних наук, доцент. Працював на телеканалах "1+1" та "Інтер". Мав п'ятий ранг держслужбовця, обіймав посади експерта інформаційно-аналітичного відділу Служби прем'єр-міністра України, начальника прес-центру Міністерства України у справах національностей та міграції. Був автором чотирьох практичних посібників і понад 40 наукових публікацій з питань діяльності вітчизняних ЗМІ.
http://gazeta.ua/index.php?id=359097
P.S. від Анатолія СЄРИКОВА
Коля любив переповідати, як у нього, першокласника, вчителька запитала прізвище, а він зашарівся і дуже тихо промовив його.
— Не допитаюся?.. — розгубилася на мить й учителька, на свій кшталт розчувши відповідь. — Допитаюся! Я і не таких навчала!..
Ми, два селюки, вчилися на одному курсі, і щиро приятелювали. Коли помер Миколин тато, він не побивався, але став якимось не по роках зосередженим. Переживав, що не може допомагати матері-вдові й молодшому братикові.
Не знаю, наскільки близьким Коля був із татом, але і через роки в ньому бриніла ота перша душевна сивина. Він любив жартувати, тішився друзям, але ніколи не став знову отим безтурботним першокурсником, яким я його пам'ятаю.
...На жаль, ми вже не радітимемо разом із ним виходу його нової книги, не сперечатимемось про свіже число "Культури", не фільмуватимемо романтичну домівку-дачу, на яку він знову запрошував, зателефонувавши мені востаннє.
Микола Недопитанський, його відхід у кращі світи гостро озвався у серці моєї мами, близьких друзів і колег.
Царствіє Небесне Тобі, Колю!
Немає коментарів:
Дописати коментар